Саксофон – духовий музичний інструмент з одинарною тростиною. Сконструйований бельгійським майстром Адольф Сакс в першій половині 1840-х років. Має своєрідне виразне звучання і велику технічну рухливість . З середини ХІХ століття використовується у духовому оркестрі, рідше – у симфонічному. Один із основних інструментів у джазі та споріднених йому жанрах, а також в естрадній музиці.

Винахід саксофона відноситься до початку 1840-х років. У цей час Сакс, який працював у музичній майстерні свого батька в Дінані і вже отримав кілька патентів, шукав можливості усунути інтонаційні розбіжності між дерев’яними та мідними інструментами духових оркестрів, заповнити тембровий простір між ними та замінити громіздкі та недосконалі басові офікєїди. Саме під назвою “мундштучний офлікєїд” новий інструмент був вперше представлений на Брюссельській промисловій виставці в серпні 1841 року. Цей інструмент мав металевий конічний корпус, мундштук з одинарною тростиною (майже без зміни запозиченим у кларнета), системою кільцевих клапанів Теобальда Бёма, але при цьому мав «змієподібну» (скручену) форму.