Попму́зика — популярна, загальнодоступна музика — поняття, що охоплює різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування. Феномен попмузики сформувався передусім в англомовних країнах Заходу як явище молодіжної культури.
Девід Гетч та Стівен Міллвард визначають попмузику як «музичну сукупність, яка відрізняється від популярної, джазової та народної музики».
На думку Піта Сігера, попмузика — це «професійна музика, яка спирається як на народну музику, так і на музику образотворчого мистецтва». Хоча попмузика розглядається лише як чарт-сингли, це не сума всієї музики чартів. Музичні чарти містять пісні з різних джерел, включаючи класичні, джазові, рок- музичні та пісні-новинки. Вважається, що попмузика існує і розвивається окремо.
Отже, термін «попмузика» може використовуватися для опису окремого жанру, який характеризують як «миттєву музику на основі синглів, орієнтовану на підлітків», на відміну від рок-музики як «музику на основі альбомів «для дорослих». Попмузика постійно розвивається разом із визначенням терміна. За словами теоретика музики Білла Лемба, популярна музика визначається як «музика з часів індустріалізації у 1800-х роках, яка найбільше відповідає смакам та інтересам міського середнього класу».
Термін «поп-пісня» вперше був використаний у 1926 році у значенні музичного твору, «що має популярність». Гетч і Міллвард вказують на те, що багато подій в історії звукозапису 1920-х років можна розглядати як народження сучасної індустрії попмузики, зокрема в кантрі та блюзі. Термін попмузика «виник у Великій Британії в середині 1950-х років як опис рок-н-ролу та нових стилів молодіжної музики, на які він вплинув».
Оксфордський музичний словник стверджує, що хоча «попереднє значення попу» означало концерти, привабливі для широкої аудиторії з кінця 1950-х років, однак поп мав особливе значення некласичної музики, як правило, у формі пісень у виконанні таких виконавців, як «Бітлз», «Ро́ллінг Сто́унз», «АББА».
На початку 1960-х років термін попмузика термінологічно конкурував з ритм-музикою в Англії, тоді як в США конкурував з рок-н-ролом. З 1967 року термін попмузика дедалі частіше вживався на противагу терміну рок-музика, поділ, який надав загальне значення обом термінам.
Хоча рок прагнув до розширення можливостей популярної музики, поп був більш комерційним, ефемерним та доступним. За словами британського музикознавця Саймона Фріта, попмузика створюється «як підприємництво, а не мистецтво», і «розроблена для того, щоб сподобатися кожному», але «не походить з якогось конкретного місця або не відзначає якогось особливого смаку». Фріт додає, що «це не зумовлене будь-якими суттєвими амбіціями, крім прибутку та комерційної винагороди, а в музичному плані це, по суті, консервативність».
